Зміст та завдання управління прибутком підприємства
Прибуток найбільш повно відображає фінансовий результат підприємницької діяльності, забезпечує фінансування розширеного виробництва, соціально-економічного розвитку підприємства, є джерелом матеріального заохочення працівників і базою для розрахунків показників інвестиційної привабливості підприємства. Прибуток є джерелом формування доходів державного бюджету і в цій своїй якості узгоджує інтереси держави і підприємницьких структур.
Слід відзначити і той факт, що прибуток займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів управління економікою, оскільки всі вони прямо або опосередковано пов’язані з прибутком. Це стосується і кредиту, ціни, собівартості та інших економічних важелів. Зважаючи на ці обставини, прибуток є одним з основних об’єктів управління фінансового менеджменту. Тому важливо визначити види прибутку, класифікацію яких представлено на рис. Основну частину прибутку підприємство отримує від операційної (основної) діяльності. Далеко не кожне підприємство займається фінансовими та інвестиційними операціями.
Нарахування простих відсотків
На практиці використовується два методи нарахування відсотків. Перший — нарахування простої відсоткової ставки: ставка відсотка застосовується до початкової суми протягом усього строку позики. Другий — складні відсоткові ставки, за яких ставка відсотка встановлюється до суми, що включає обсяг позики та нарахування відсотків на неї за попередній період.
Об’єктивна необхідність визначення вартості грошей у часі
При плануванні грошових надходжень у розрахунках за опе-раціями на фінансовому ринку необхідно враховувати фактор часу. Він відіграє не менш важливу роль, ніж обсяги грошових коштів. Це зумовлено нерівноцінністю грошей, які відносять до різних моментів часу, тобто вартість гривні сьогодні більша, ніж вартість гривні, отриманої завтра або через певний час.
Різниця у вартості грошей зумовлена дією декількох факторів, до яких відносять інфляцію або знецінення грошей. Окрім того, теоретично будь-яка сума грошей може бути інвестована і прино-ситиме дохід. Тому не отримані сьогодні гроші слід враховувати як невикористані можливості в отриманні доходу в майбутньому. В ринкових умовах необхідно враховувати фактор ризику, адже невизначеність майбутнього зменшує вартість грошей, які можуть бути отримані через певний час.
На вартість грошей впливає схильність до ліквідності з боку інвесторів. Це проявляється в тому, що перевага завжди надаєть¬ся грошам, які можна отримати сьогодні й задовольнити свої по-треби. Тому, якщо інвестори вкладають свої кошти в проекти, то чекають на винагороду, тобто високі доходи у майбутньому як компенсацію за втрату ліквідності.
Управління грошовими потоками за допомогою платіжного календаря
Ефективність управління грошовими потоками певною мірою залежить від організації оперативного фінансового планування, яке включає розробку платіжного календаря. Платіжний календар узгоджує строки надходження коштів зі строками платежів за зобов’язаннями. Розробляється він на квартал з розробкою за місяцями, декадами в різних варіантах, але, як правило, містить такі розділи:
— надходження коштів;
— видатки;
— перевищення надходжень над видатками;
— перевищення видатків над надходженнями;
— залишок коштів на початок періоду;
— залишок коштів на кінець періоду.
За допомогою платіжного календаря вирішуються такі завдання:
1) організація обліку обсягів надходження грошових коштів і їх витрат в певні проміжки часу;
2) управління платоспроможністю підприємства;
3) розробка заходів щодо запобігання виникнення дефіциту грошових коштів у певні проміжки часу;
4) розробка заходів щодо ефективного використання тимчасово вільних грошових коштів;
5) визначення потреб в обсягах короткострокового кредиту в певні проміжки часу;
6) постійний контроль за своєчасністю надходження коштів, аналіз причин відхилення від графіків.
Зміст та методика складання звіту про рух грошових коштів
Згідно з новою системою бухгалтерського обліку введено звіт-ність “Про рух грошових коштів” за формою № 3. Метою склaдання цього звіту є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбуваються з грошовими коштами підприємства та їх еквівалентами за звітний період.
В основі розробки звіту про рух грошових коштів лежить непрямий метод, який передбачає визначення чистого надходження чи видатку від операційної діяльності через коригування прибутку від звичайної діяльності до оподаткування. Інформаційною базою для складання цього звіту є показники балансу, звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.
Управління грошовими потоками від інвестиційної і фінансової діяльності
Грошові потоки від інвестиційної діяльності формуються в результаті реалізації інвестиційних проектів, пов’язаних з технічним переозброєнням підприємства, освоєнням нового виробництва, здійсненням портфельних інвестицій тощо. Детальний розгляд механізму управління інвестиційної діяльності буде представлений у наступних розділах. Але слід зауважити, що реалізація інвестиційних проектів передбачає залучення кредитів і позик та їх погашення, здійснення додаткової емісії або залучення додаткового пайового капіталу, тобто проведення операцій, пов’язаних з фінансовою діяльністю. При цьому прибуток, отриманий в результаті втілення інвестиційних проектів, знаходить відображення у складі прибутку від операційної діяльності.
Найбільш придатним інструментом для управління грошовими потоками від реалізації інвестиційних проектів та фінансової діяльності є план Кеш-Фло (Cash-Flow). Cash-Flow перекладається як “потік готівки” й об’єднує грошові надходження від усіх видів діяльності при реалізації інвестиційних проектів. Таким чином, план грошових потоків, розроблений методом Кеш-Фло, відображає рух грошових коштів та діяльність підприємства в динаміці від одного періоду до іншого.
Управління грошовими потоками від операційної діяльності
Управління грошовими потоками від операційної діяльності включає:
• прогнозування вхідних грошових надходжень від реалізації продукції (послуг, робіт);
• прогнозування інших вхідних грошових надходжень від операційної діяльності;
• оцінювання впливу змін дебіторської заборгованості, доходів майбутніх періодів на обсяги вхідних грошових потоків від операційної діяльності;
• прогнозування вихідних грошових потоків, які включають платежі постачальникам, погашення кредиторської заборгованості, виплати відсотків, виплати заробітної плати, інші операційні виплати, розрахунки з бюджетом за податками з обороту та з прибутку;
в визначення чистого грошового потоку від операційної діяльності.
Наведені етапи розрахунків використовуються як при плануванні, так і при визначенні фактичних обсягів чистого грошового потоку від операційної діяльності.
Найвагомішою частиною грошових надходжень підприємства є виручка від реалізації продукції, послуг, робіт, тобто від операційної діяльності. Реалізація продукції — це господарська операція, яка передбачає передачу права власності на продукцію іншому суб’єктові в обмін на еквівалентну суму грошей або боргових зобов’язань.
Управління грошовими потоками
Управління грошовими потоками передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їх витрачання та перерозподіл з метою збалансування фінансово-господарської ді¬яльності підприємства.
Характерні риси практики управління грошовими потоками відображають принципи управління, тобто основні правила діяль¬ності, якими керуються органи управління, враховуючи соціаль¬но-економічні умови, що склалися.
Згідно із принципами управління формують систему методів управління грошовими потоками. До складу основних методів управління грошовими потоками відносять:
• аналіз грошових потоків;
• планування та оптимізація;
• контроль за рухом грошових коштів;
• облік та звітність.
Поняття грошового потоку, його склад та значення в забезпеченні кругообігу капіталу
У ринковій економіці постійний кругообіг коштів як в межах окремого підприємства, так і в масштабах економіки в цілому є об’єктивною умовою їх життєздатності. Складовою цього круго-обігу виступають грошові надходження і грошові витрати суб’єктів господарювання. Грошовий обіг відображає відносини між учасниками процесу виробництва, розподілу, споживання, а тому має свої специфічні важелі впливу на хід та результати виробничо-господарської діяльності підприємства. Саме це дає підстави вважати управління грошовими потоками складовою фінансового менеджменту.
Грошові потоки — це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів у результаті виробничо-господарської діяльності підприємств.
Грошові кошти використовуються для фінансування поточних операцій і включають кошти у касі та кошти на банківських рахунках підприємств. До еквівалентів грошових коштів відносять короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у грошові кошти і мають незначний ризик зміни вартості. До них належать цінні папери зі строком погашення до трьох місяців (казначейські векселі, депозитні сертифікати тощо).
Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень
Релевантні та нерелевантні витрати
Релевантними називаються ті витрати, які змінюються в результаті прийняття рішення, а нерелевантними, відповідно, витрати, що не залежать від прийняття управлінського рішення.
До нерелевантних витрат відносять:
• витрати, які вже мали місце в минулому. Так, якщо розглядати можливість заміни старого обладнання новим, то вартість старого обладнання не є релевантною, оскільки кошти на його придбання були використані раніше;
• витрати, які є однаковими для всіх альтернативних ва-ріантів реалізації фінансового рішення. Так, у випадку, коли обґрунтовується доцільність купівлі чи оренди персонального комп’ютера, витрати на придбання ПЕОМ і орендну плату будуть релевантними, а вартість програмного забезпечення — нерелевантною, оскільки вона однакова для обох альтернативних варіантів рішення.
Витрати, які складають різницю між альтернативними рішеннями в практиці фінансового менеджменту прийнято називати диференціальними. Тобто релевантні витрати — це майбутні диференціальні витрати.
Вплив облікової політики на результати управлінських рішень
Управління фінансовою діяльністю підприємства базується на використанні різноманітних методів і прийомів обґрунтування фінансових рішень.
Важливою методологічною основою фінансового менеджменту є його облікова політика, тобто сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються у процесі складання фінансової звітності. Облікова політика суттєво впливає на фінансові результати діяльності підприємства, і чим менше зарегламентована діяльність його облікових служб у виборі методів бухгалтерського обліку, тим більше можливостей у фінансових менеджерів для маневру під час розробки фінансових рішень.
Принципове значення в обґрунтуванні фінансових рішень ма-ють методи оцінки активів, списання матеріальних ресурсів на собівартість виготовленої продукції, розподілу накладних постійних витрат на продукцію, нарахування амортизації та ін.
Так, згідно із принципом визначення затрат для постановки активів на облік, як правило, використовується метод фактичних затрат (придбання за початковою вартістю). В подальшому під час переоцінки вартості активів можна використовувати інші методи:
• метод поточної або остаточної вартості. Передбачає переоцінку вартості активів з урахуванням фактичного рівня і ступеня зносу;
• метод чистої (ринкової) вартості реалізації. Базується на оцінюванні реальної виручки від реалізації активів у поточний момент;
• метод затрат на заміну. Базується на оцінюванні витрат на придбання (або будівництво) аналогічних активів за поточними ринковими цінами;
• метод ліквідаційної вартості. Використовується для оцінювання потенційної виручки від розпродажу активів збанкрутілого підприємства.
У випадку, коли активи надійшли на підприємство як частина пайового внеску, вони можуть оцінюватися методом ринкової вартості або методом визначення дисконтованого потенційно¬го доходу від використання активів.
Організація внутрішнього фінансового контролю на підприємстві
Внутрішній фінансовий контроль організовується самим підприємством з метою перевірки рівня виконання управлінських рішень у сфері управління його фінансами. Комплексна система внутрішнього фінансового контролю за діяльністю фірми в країнах з ринковою економікою дістала назву фінансового контролінгу. Його впровадження є досить актуальним і для вітчизняних підприємств.
Фінансовий контролінг можна визначити як саморегулівну систему методів і інструментів, спрямовану на функціональну підтримку фінансового менеджменту на підприємстві шляхом концентрації контролюючих дій за основними напрямками управління його фінансами, виявлення відхилень фактичних значень контрольних показників від нормативних (планових) і вжиття оперативних заходів для нормалізації процесу управління фінансами.
Таким чином, фінансовий контролінг є невід’ємною підсистемою фінансового менеджменту.
Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту
Ефективність управління фінансовою діяльністю підприємства значною мірою залежить від якості його інформаційного забезпечення. Вичерпна, достовірна, своєчасна і зрозуміла інформація є запорукою прийняття оптимальних фінансових рішень, спрямованих на зменшення витрат фінансових ресурсів, зростання прибутку і ринкової вартості підприємства.
Інформаційна база фінансового менеджменту формується за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел.
До зовнішніх джерел інформації відносять:
• показники, що характеризують макроекономічний розвиток країни і розвиток галузі, в якій працює підприємство;
• показники, що характеризують кон’юнктуру фондового і грошового ринків;
Організаційне забезпечення фінансового менеджменту
Організаційна структура системи управління фінансами підприємств може бути побудована різними способами. Значною мірою суб’єкт фінансового менеджменту і безпосередньо кадровий склад фінансових служб залежить від виду та обсягів діяльності суб’єктів господарювання. Порядок організації фінансової служби підприємства регламентується його основним внутрішнім правовим документом — статутом. Саме статут визначає фінансові особливості конкретної комерційної структури, які формуються під впливом таких чинників:
• масштаби та особливості статутної діяльності підприємства;
• фінансові взаємовідносини підприємства з бюджетом з приводу сплати податків та обов’язкових відрахувань;
• умови та методи формування капіталу;
• інтенсивність інвестиційних процесів на підприємстві;
• характер розподільчих відносин;
• міра фінансової відповідальності підприємства перед акціонерами (пайовиками) та вищими організаціями;
• наявність відокремлених структурних підрозділів, філій, дочірніх підприємств;
• належність підприємства до складу вертикальних фінансово-організаційних утворень (асоціацій, холдингів, мереж фран-чайзингу, фінансово-промислових груп тощо).
Правове забезпечення фінансового менеджменту
Процес управління фінансами базується на використанні ме¬ханізмів фінансового менеджменту, складовою яких є правове і нормативне забезпечення управлінських рішень. Через розробку системи законів та інших нормативних актів держава проводить відповідну фінансову політику і здійснює регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств економічними методами.
Правові основи фінансів окремих суб’єктів господарювання перш за все базуються на конституційних нормах. Конституція України є важливим джерелом фінансового права і віддзеркалює у концентрованому вигляді правовий простір, в якому здійснюєть¬ся розвиток підприємництва в нашій країні. Конституцією Украї¬ни регламентується право громадян на здійснення будь-якого виду підприємницької діяльності, не забороненої законом. Водночас держава забезпечує розвиток конкуренції в підприємницькій ді¬яльності, здійснює антимонопольне, кредитне, бюджетне та по¬даткове регулювання, захищає права споживачів, контролює якість і безпеку продукції і всіх видів послуг та робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Етапи становлення світового та вітчизняного фінансового менеджменту
Фінансовий менеджмент як окрема наука виник на межі XIX і XX ст. в міру формування та розвитку грошових і товарних ринків та з появою нагальної потреби у більш детальному обґрунтуванні фінансових операцій економічними розрахунками. У цей період відкриваються комерційні ліцеї і виникає спеціальна наука — комерційна арифметика, в рамках якої і почав формуватися інструментарій фінансового менеджменту.
Стратегія і тактика фінансового менеджменту
Фінансова діяльність підприємства — це швидкозмінюваний, динамічний процес, вона має здійснюватися з урахуванням мож¬ливих перспектив її розвитку.
Стратегічний фінансовий менеджмент якраз і полягає у прогнозуванні напрямків фінансової діяльності на майбутнє, моделюванні параметрів розвитку фінансо¬вих процесів з урахуванням прогнозних змін факторів зовнішнього середовища.
Фінансову стратегію можна визначити як формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства і вибір найбільш ефективних шляхів їх реалізації. У зв’язку з орієнтацією фінансової стратегії на довгострокову перспективу стратегічні фінансові рішення мають незначну деталізацію.
На відміну від стратегічного управління фінансами тактика фінансового менеджменту характеризується середнім рівнем деталізації рішень і залежить від поточних можливостей підприємства.
У розробці стратегії фінансового управління фінансовий менеджер орієнтується на необхідність забезпечення самофінансування підприємства, тобто накопичення капіталу, достатнього для фінансування розширеного відтворення. Отже, в процесі стратегічного управління фінансами здійснюється пошук шляхів нагромадження капіталу і перерозподілу фінансових ресурсів у найбільш перспективні сфери бізнесу або в розширення масштабів діяльності підприємства.
Залежно від досягнутого рівня фінансової стійкості суб’єкти господарювання можуть обирати орієнтиром одну з трьох базових стратегій фінансового розвитку:
1. Стратегія подолання нестійкості фінансової системи підприємства, або стратегія виживання, до якої вдаються в умовах економічної кризи, нестабільності та інфляції, і у випадку, коли показники фінансово-господарської діяльності підприємства набувають стійкої тенденції до погіршення.
2. Стратегія підтримки фінансової стійкості або стабілі зації, що застосовується в умовах нестабільних обсягів продаж і прибутку, переважно у галузях зі стабільною економікою.
3. Стратегія розвитку або стійкого зростання, що свідчить про прагнення підприємства до збільшення обсягів реалізації, підвищення рентабельності та покращання інших показників фінансового стану.
У рамках згаданих вище базових стратегій виживання, стабілізації та розвитку можуть реалізуватися різні стратегічні альтернативи управління фінансами залежно від загальної стратегії економічного розвитку підприємства.
Принципи організації фінансового менеджменту
Концептуальна сутність фінансового менеджменту полягає в розгляді його як форми управління процесами фінансування під-приємницької діяльності, адекватної економіці ринкового типу.
Фінансовий менеджмент базується на трьох основних концеп-ціях:
1. Концепція теперішньої вартості, зміст якої полягає у вкла-денні капіталу з метою його подальшого нарощення. Тобто отри-маний новий капітал має відшкодувати первісні інвестиції, ком-пенсувати їх інфляційне знецінення і забезпечити частку наро-щення капіталу — прибуток.
2. Концепція підприємницького ризику випливає з попередньої концепції, оскільки об’єктивність оцінки теперішньої вартості майбутніх доходів за прогнозними даними залежить від точності такого прогнозу, повноти інформаційного забезпечення, кваліфі-кації експертів.
3. Концепція грошових потоків полягає у розробці політики підприємства щодо залучення фінансових ресурсів, організації їх
Мета та функції фінансового менеджменту
Зміст політики управління окремими аспектами фінансової діяльності підприємства значною мірою залежить від обраних пріоритетних цілей і завдань фінансового менеджменту. Залежно від конкретних умов господарювання, місії та стратегічних цілей діяльності підприємства, стадії його життєвого циклу, кваліфі¬каційного рівня фінансових менеджерів, прийнятої етики веден¬ня бізнесу, допустимого рівня ризику в процесі управління фінан¬сами можуть вирішуватися такі завдання:
• виживання в умовах конкурентної боротьби;
• уникнення банкрутства та фінансових потрясінь;
• нарощування капіталу та оптимізація його структури;
• забезпечення постійних темпів зростання обсягів виробниц¬тва і реалізації продукції;
• лідерство у боротьбі з конкурентами;
• пошук фінансових ресурсів для галузевої та регіональної диверсифікації господарської діяльності;
• максимізація чистого прибутку;
• забезпечення рентабельності діяльності;
• мінімізація витрат та ризиків і т. ін.
Сутність фінансового менеджменту
Основний зміст фінансового менеджменту полягає в управлінні формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб’єктів господарювання та оптимізації обороту їх грошових коштів. Матеріальною основою фінансового менеджменту є гро-шовий оборот підприємства, який спричинює зміну форм вартості і супроводжується потоками платежів і розрахунків.
Ефективно управляти грошовим оборотом означає:
• передбачати його можливий стан на близьку і далеку перс-пектива;
• уміти визначати обсяги та інтенсивність надходження і ви-трат грошових коштів як в поточному, так і в довгостроковому періодах.